Гліцерин (від грец. glykeros – солодкий) – найпростіший представник насичених трьохатомних спиртів- гліцеринів. Був вперше відкритий хіміком і фармацевтом Шеєле в 1779 році при приготуванні пластиря, тобто при нагріванні жиру з оксидом свинцю. В природних умовах широко поширений у вигляді складних ефірів з вищими органічними кислотами.
В фармацевтичній практиці застосовують не абсолютний гліцерин, а розбавлений водою з вмістом гліцерину 86-90% і густиною 1,225-1,235, тобто з вмістом води 12-15%. Це пов’язано з тим, що гліцерин дуже гігроскопічний і має подразнюючі властивості.