Аутоімунні кризи – це гострі або підгострі стани, що можуть виникати у хворих на ревматичні захворювання і розвиваються в результаті дії циркулюючих імунних комплексів та аутоантитіл на різні органи, тканини, клітини та компоненти ядер клітин (ДНК, РНК, нуклеопротеїди). У їх генезі певне значення мають також зміни у клітинному імунітеті, дисбаланс Т-хелперів і Т-супресорів, зменшення супресорної активності Т-лімфоцитів-супресорів, що призводить до підсиленого утворення аутоантитіл, розвитку імунних реакцій гіперчутливості сповільненого типу.
Перебіг ревматичних захворювань (ревматизм, дифузні захворювання ...