Історія інфузійної терапії нараховує вже понад 120 років. 10 липня 1881 р. Landerer провів внутрішньовенне вливання розчину кухонної солі при лікуванні хворого на холеру, чим забезпечив безсмертну славу цієї інфузійної речовини. З того часу не припинялися пошуки нових ефективних та безпечних засобів для внутрішньовенної терапії. У 1915 р. J. Hogan використав кровозамінник на основі желатину, у 1940 р. Reppe, Weese та Hecht створили препарат-похідник полівінілпіролідону, а у 1944 р. в клінічну практику були введені кровозамінники на основі декстрану (A. Gronwald, B. Ingelman).
Декстранові препарати відіграл...